Бизнес-гид › Хто і як може перевіряти підприємця

Як оскаржити дії податкових органів

Просмотров: 5680

Якщо платник податків впевнений, що він правий, він має право оскаржити дії податкових органів, при цьому законодавство передбачає два шляхи вирішення цієї проблеми:

1.        оскарження дій податкових органів в вищестоящому органі податкової служби. Цей варіант є достатньо простим і не потребує додаткових витрат на проведення самої процедури.

2.        оскарження дій податкових органів в судовому порядку. Цей варіант пов'язаний з додатковими витратами, направленими на забезпечення арбітражних витрат (державне мито, проведення судової експертизи і т.д.), хоча, як показує практика, в багатьох випадках є більш ефективним з позиції платник податків.

Цікавим є те, що підприємства і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності, які подали скаргу в суд, не мають права одночасно подати скаргу у вищий орган податкової служби.

Зворотна ж ситуація цілком можлива: на будь-якому етапі проведення процедури оскарження у вищестоящих податкових органах суб'єкт господарської діяльності може звернутися в арбітражний суд.

Більш того, листом Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення конфліктів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних податкових інспекцій і зворотним стягненням списаних ними в безперечному порядку сум" роз'яснено, що процедура оскарження не зобов'язує підприємства, організації й установи попередньо оскаржити акт, що заперечується, у порядку підпорядкованості (тобто в податкових органах).

Оскарження у вищестоящих податкових органах

Платники податків мають право оскаржити рішення податкових органів, пов'язане з:

-         призупиненням операцій по розрахунковим і іншим, рахункам, відкритим для платників податків у банках і інших кредитних установах;

-         примусовим стягненням не внесених у термін податків і інших платежів у бюджет;

-         застосуванням фінансових санкцій;

-         накладенням адміністративних стягнень.

При оскарженні незаконного рішення податкового органа для платника податків важливо не упустити час і якомога швидше припинити незаконне накладення стягнень податковою службою (наприклад, обґрунтовані заперечення до акта перевірки, що стосуються донарахованих перевіркою сум податку на прибуток і ПДВ, повинні бути подані не пізніше 10 днів із дня складання акта перевірки). Із приводу безперечного стягнення кошт скарги також подаються в десятиденний термін із дня ухвалення відповідного рішення. У цьому випадку виконання рішення про безперечне стягнення буде припинено.

Апеляційна скарга в писемній формі може подаватися на ім'я керівника вищестоящої податкової адміністрації в той податковий орган, чиї дії оскаржуються, або відразу у вищестоящий податковий орган.

Скарга реєструється в податковій адміністрації (інспекції), що прийняла оскаржене рішення, і протягом трьох діб спрямовується разом з необхідними документами у вищестоящу податкову адміністрацію.

Рекомендується при здачі скарги в канцелярію податкового органа залишити собі її копію з оцінкою податкового органа про прийняття і дату прийняття скарги або відправити скаргу поштою з повідомленням про вручення.

При цьому немає необхідності додавати до поданої скарги документи, на підставі яких оскаржується прийняте рішення, тому що їх зобов'язана представити вищестоящому податковому органові податкова адміністрація (інспекція), яка винесла оскаржуєме рішення. Однак найкраще зібрати всі оригінали або копії всіх пов'язаних зі справою документів в окремій папці і мати їх під рукою до закінчення розгляду справи.

До таких документів відносяться:

1)   акт перевірки, за результатами якої прийняте рішення,

2)   рішення про застосування фінансових санкцій;

3)   розпорядження про призупинення операцій по поточному й іншому рахунках, відкритих платником податків у банку або іншій кредитній установі;

4)   інкасове доручення (розпорядження) про безперечне стягнення кошт із рахунків платника податків або його дебіторів;

5)   протокол про адміністративне правопорушення — порушенні податкового законодавства;

6)   постанова в справі про адміністративне правопорушення — порушенні податкового законодавства;

7)    зауваження і пояснення, якщо вони були представлені особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки й ухвалення рішення або винесення постанови, а також висновки державної податкової адміністрації (інспекції) у відношенні представлених зауважень і пояснень;

8) інші наявні в платника податків державної податкової адміністрації (інспекції) документи і дані, що засвідчують обставини справи.

Зазначені документи, за винятком висновків, представляються у виді копій.

Розгляд скарг здійснюється в тридцятиденний термін з моменту подачі необхідних документів. Якщо ж у зазначений термін це не представляється можливим, то термін може бути продовжений до 45 днів, але не більше. Виключення складають оскарження про накладення адміністративного стягнення: вони розглядаються в десятиденний термін із дня їхнього надходження.

Якщо платник податків не згодний з рішенням податкового органа, прийнятим за результатами розгляду скарги, він може звернутися у вищестоящий податковий орган протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення керівника підприємства, організації, установи або фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності з прийнятим рішенням.

Стягнення донарахованих перевіркою сум податків або виконання рішення про застосування фінансових санкцій до ухвалення рішення за результатами оскарження може бути припинено тільки по відповідному рішенню посадових осіб податкових органів (начальника або його заступника). Виключення складають рішення, що стосуються донарахованих перевіркою сум податку на прибуток і ПДВ. До ухвалення рішення за результатами оскарження сплата цих податків і фінансових санкцій припиняється і на це рішення посадової особи податкового органа не потрібно.

Якщо ж платник податків віддав перевагу оскарженню актів податкової служби в судовому порядку, то проблема призупинення дії рішення про безперечне стягнення сум недоїмки і фінансових санкцій не виникає, тому що рішення про забезпечення позову може бути прийнято судом по клопотанню позивача на будь-якій стадії судового процесу.

У випадку якщо за результатами оскарження визнається правильність висновків податкових органів, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму донарахованого податку і фінансових санкцій до представлення розрахунку податкових зобов'язань за період, на який приходиться дата ухвалення рішення за результатами такого оскарження. При цьому пеня нараховується на визнану суму недоїмки за весь її термін, включаючи останній робочий день, що передує дневі фактичної сплати суми недоїмки і фінансових санкцій.

Особа, яка подала скаргу на рішення податкового органа, має право:    

1)   особисто викладати аргументи особі, що перевіряє скаргу, і брати участь у перевірці поданої скарги;

2)   знайомитися з матеріалами перевірки;

3)   представляти додаткові матеріали або наполягати на їхньому запиті державною податковою адміністрацією (інспекцією), що розглядає скаргу;

4)   бути присутнім при розгляді скарги;

5)   користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку;

6)   одержати листовна відповідь про результати розгляду скарги;

7)   вимагати (усно або письмово) дотримання таємниці розгляду скарги;

8)   вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень;

9)   відзивати або анулювати подану скаргу в будь-який час до ухвалення рішення за результатами її розгляду. Відзив або анулювання скарги проводиться по письмовій заяві особи, яка подала скаргу.

Особливу увагу варто звернути на те, що не розглядаються скарги підприємств, установ, організацій і громадян на рішення податкових органів при наявності збуджених кримінальних справ, а також на рішення податкової міліції.

Оскарження в судовому порядку

Якщо платник податків не згодний з рішенням вищого органа податкової служби, це рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

Вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських суперечок не поширюються на суперечки про визнання недійсними договорів, актів державних і інших органів, підприємств і організацій, що не відповідають законодавству і порушують права й охоронювані законом інтереси підприємств і організацій, а також на суперечки про стягнення заборгованості по опротестованих векселях і на суперечки про звертання стягнення на закладене майно.

Таким чином, на неправомірні дії податкових органів можна подати в суд і без доарбітражного врегулювання суперечки. Виключення складають суперечки, пов'язані з поверненням списаних у безперечному порядку сум.

Позовна заява подається в писемній формі і підписується керівником підприємства або іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, громадянином-підприємцем або його представником і повинне містити:

-         найменування арбітражного суду, у який спрямовується заява;

-         найменування сторін, їхні поштові адреси;

-         документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

-         ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, суму договору (у суперечках, що виникають при ухваленні, зміні і розірванні господарських договорів);

-         зміст позовних вимог; якщо позов поданий до декількох відповідачів, — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

-         виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, приведення доказів, що підтверджують позов,  обґрунтований розрахунок сум, що заперечуються чи стягуються; законодавство, на підставі якого спрямовується позов;

-         зведення про вживання заходів доарбітражного врегулювання суперечки;

-         перелік документів і інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення суперечки.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1)   застосування заходів доарбітражного врегулювання господарської суперечки з кожним з відповідачів;

2)   направлення відповідачеві копії позовної заяви і прикладених до неї документів;

3)   сплату державного збору у встановленому порядку і розмірі;

4)   обставини, на яких обґрунтовуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія заперечуваємого акту або завірена виписка з нього.

При подачі позовної заяви суддя може прийняти одне з наступних рішень:

1)   про повернення позовної заяви без розгляду;

2)   про відмову в прийнятті позовної заяви;

3)   про прийняття позовної заяви.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

позовна заява підписана особою, що не має права її підписувати, або особою, посадове положення якої не зазначено;

у позовній заяві не зазначене повне найменування сторін, їхні поштові адреси;

у позовній заяві не зазначені обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, не доданий до заяви обґрунтований розрахунок стягуваної або заперечуваємої суми;

не представлені докази сплати державного збору у встановлених порядку і розмірі;

в одній позовній заяві з'єднані кілька вимог, не пов'язаних між собою по підставах виникнення або представлених доказів;

немає доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

не представлені докази про вживання заходів по доарбітражному врегулюванню суперечки у встановленому порядку;

не представлені докази звертання в установу банку за одержанням з відповідача заборгованості, якщо вона відповідно до законодавства повинна бути отримана через банк;

до винесення постанови про порушення виробництва в справі від позивача надійшла заява про врегулювання суперечки.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше п'яти днів із дня її подачі, про що виносить постанову. Постанова про повернення позивної заяви може бути перевірена в порядку нагляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з ним до арбітражного суду у загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, якщо:

заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;

у виробництві арбітражного суду або іншого органа, який у рамках своєї компетенції вирішує господарську суперечку, є справа по суперечці між тими ж сторонами, про той же предмет по тим же підставам або є рішення цих органів по такій суперечці.

Про відмовлення в прийнятті позовної заяви виноситься постанова, що направляється сторонам не пізніше п'яти днів із дня надходження заяви.

При прийнятті позовної заяви суддя виносить визначення про прийняття справи до виробництва, у якому вказує про прийняття позову, призначенні справи до розгляду в засіданні арбітражного суду, про місце і час його проведення, необхідних діях по підготовці справи до розгляду в засіданні.